Вимоги до
акмеологічного уроку
Вимоги до акмеологічного уроку стосуються таких взаємопов’язаних між собою
його компонентів, як цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий,
операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.
Цільовий
• Освітня, виховна і розвивальна триєдина мета покликана формувати цілісний
процес едукації ( вирощування, культивування – О. Вишневський), який активізує
виникнення у психічній сфері підростаючої людини новоутворень – відомих в
акмеології інтегративних вузлів, пов΄язаних із віковими етапами глобальної
зрілості учня і поєднаних із такими її аспектами, як анатомо-фізіологічний,
психічний, дидактичний, соціальний.
• Необхідно планувати цілісний процес едукації таким чином, щоб якомога
повніше використати можливості уроку для реалізації «Стратегії акмеологічної
діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних
можливостей».
• Необхідно використовувати можливості уроку для формування рис
особистісної зрілості учнів згідно концепції академіка Реана О.А.
• Необхідно сприймати вимоги навчальних програм не як відірвану від
загального образу світу і внутрішнього світу учня даність, а як необхідний
«фресковий» фрагмент загального образу світу, який формується в уяві учня на
основі нових пізнавальних гіпотез, поява яких зумовлюється вивченим на уроці
матеріалом.
Стимулюючо –
мотиваційний
• Необхідно використовувати можливості зв’язку змістової основи навчального
матеріалу з внутрішньоінтенційною спрямованістю вихованців.
• Необхідно створювати умови для формування засобами навчальної теми
доцільних життєорганізуючих імпресингів.
• Необхідно перед початком вивчення нового матеріалу формувати сугестивну
установку на розкриття відомого у сугестології резервного комплексу учня за
рахунок сугестивно-десугестивного процесу, який постійно на другому плані
супроводжує навчально-виховний процес.
Змістовий
• Необхідно виявляти вміння будувати зміст навчального матеріалу на основі
принципів золотого перетину та комплементарності ( доповнення до завершеної
цілісності ).
• Необхідно реалізовувати життєорганізуючі можливості змістового компоненту
уроку, використовуючи цікаві фрагменти біографії вчених, митців,
винахідників, афоризми, які належать їм, пам’ятаючи, що біографії таких людей
подібні на арсенал, у якому зберігається зброя, якою були виграні вирішальні
битви життя.
• З метою зв’язку навчального матеріалу із загальним образом світу в тих
випадках, де це можливо, доцільно вивчати об’єкти у тримірній
площині: а) компонентно-структурного аналізу, б) функціонального, в)
генетично-прогностичного.
• Під час використання тримірної площини навчання необхідно
передбачити встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків фрагменту пізнання із
загальною картиною світу. Результатом такого встановлення має бути знаходження місця
цього фрагменту в загальній картині світу, філософсько-естетичне мислення цих
зв’язків та відношення їх до життєорганізуючої сфери підростаючої людини,
формування її духовності. Пам’ятати варто при цьому твердження академіка
Гончаренка С.І. стосовно того, що духовність – це вміння людини розібратися в
цьому світі і знайти своє місце в ньому.
• Необхідно передбачати реалізацію в ході уроку не лише таких
традиційних компонентів змісту освіти, як знання, уміння та навички, а й таких
нетрадиційних, як досвід творчої діяльності ( процедури творчої діяльності І.Я.
Лернера, напрацьованих у креативній акмеології методик, стратегій і
тактикотворчої діяльності), досвід емоційно-ціннісного ставлення до
світу. Варто пам’ятати при цьому, що якраз нетрадиційні компоненти, які
часто випадають із контрольно-регулюючого та оцінювально-результативного
блоків, найважливіші в акмеологічному плані як для самої особистості, так і для
суспільства в цілому.
• Відібраний у кінцевому підсумку навчальний зміст уроку вчителю необхідно
порівняти зі «стратегією акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття
вихованцем внутрішніх потенційних можливостей». У випадку необхідності
відкоригувати змістову структуру згідно вимог цієї стратегії.
Операційно-дієвий
• Під час розробки змісту уроку треба пам’ятати, що, згідно
досліджень психологів, логіка дитячого сприйняття має такий вигляд :
первинний синтез – аналіз – вторинний синтез. Зважаючи на це, навчальний
матеріал бажано розробляти в глобальних темах та підтемах. Це дозволяє на
уроках створити узагальнений образ великої теми, а на уроках підтем або
етюдної розробки глобальної теми розширювати цей образ поряд із формуванням
образів нижчого порядку. Окрім цього, такий підхід забезпечує введення
вихованців у зону індивідуальної творчості, якій належить значне місце в
стратегії акмеологічної діяльності.
• Під час вибору методів та прийомів необхідно керуватися природою дитячого
сприйняття, пам’ятаючи, що вона найкраще виявляє себе тоді, коли зовнішні
впливи торкаються «живої інтенції» учня. Необхідно виявляти цю природу і
спиратися на неї під час здійснення таких актуальних операцій, як сприйняття
нового навчального матеріалу, осмислення його, узагальнення, систематизації,
закріплення, застосування на практиці.
• Використовуючи методи, що поєднують педагогічно доцільні впливи вчителя
не тільки на свідому, а й на напівсвідому сферу учня, треба пам’ятати, що через
останню проходить значно більша частина інформації.
Контрольно-регулюючий
• Потребує під час проведення акмеологічного уроку з боку вчителя постійної
уваги не лише до його життєорганізуючих основ, а й до характеру самого
навчального процесу. Опорною основою для контрольно-регулюючої функції педагога
слугує синергетична методологія, згідно з якою кожний результат конкретної
педагогічної дії потребує загального аналізу. Коли такий результат приходить у
суттєву суперечність із метою дії, то це означає, що ця дія як будівна сила
вийшла за свою межу і перетворилася на руйнівну, а це вже потребує відповідного
коригування не лише самого процесу педагогічної діяльності, а й тієї мети, яка
визначає цей процес.
Оцінювально-результативний
• Вимагає від учителя визначення не лише рівня засвоєння знань, умінь і
навичок, а й рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного
ставлення до світу, які в поєднанні із традиційними компонентами змісту
освіти складають своєрідний акмеологічно організуючий інтегративний вузол. Такі
вузли покликані розширювати в учня зону акмеологічної самореалізації.
Коментарі
Дописати коментар